У дослідженому
1989 р. поряд з с. Ливенське Новосанжарського району
на Полтавщині кургані, що займав край плато правого
корінного берега р. Оріль в ур. Низовівка, виявлено
14 поховань від епохи енеоліту до середньосармат-ського
часу (Супруненко, 1998. С.41-43). З-поміж інших варто
відзначити два впускні комплекси С.
89. зрубноЇ культурно-історичноЇ спільноти,
в одному з яких знайдений ліпний горщик з календарними
основами графіки в орнаментаціЇ.
Він був виявлений
у похованні 4, впущеному в масив досипки насипу, за
1,5 м на північ та 3,5 м на захід від центру кургану,
на глибину 0,70 м. Здійснене у трапецієподібній за формою
ямі, розміром 1,0-1,1х1,5 м, орієнтованій по осі пів-ніч-північний
схід-південь-південний захід. Яма мала рештки дерев'яного
перек-риття, своєрідний зруб в тій же орієнтаціЇ, з
дубових, місцями слабо ошкурених, плах підпрямокутного
перетину.
Перекриття
розміром 1,45х1,10 м утримувалося конструкцією, що склада-лася
з двох обрубків менш масивних плах, покладених на дно
вздовж попереч-них стінок. Прямокутна за формою в плані
основа з цих колод слугувала опорою зрубу. Поверх основи
вкладалися сім коротших плах прямокутного перетину,
зі скошеними до низу торцями, які лежали поперек довгоЇ
вісі ями. На плахах були помітні сліди підтесування
сокирою.
Розміри колод
основи: довгі - перетин 10х30 та 5х25 см, довжина 1.45
м; короткі - перетин 4х10 і 5х8 см, довжина - до 0,5
м; розміри плах верхнього ряду накатника: перетин до
5х10 см, довжина 0,95 - 1,10 м.
Заповнення
ями складалося з сіро-коричневого чорнозему, зі слідами
проникнення дощових вод. Стінки - рівні, стрімкі, сплощене
дно рівне.
Похована, -
жінка 25 - 30 років, - лежала зібрано на правому боці,
голо-вою на північ - північний схід. Скелет зберігся
в анатомічному порядку, кістки го-мілки і стоп були
відсутні. Руки, складені біля грудей, звернені кистями
до лице-вого відділу черепа. Справа, біля черепа похованоЇ
стояв ліпний горщик зі шну-ровою орнаментацією (Рис.1.).
На дні ями виявлені сліди підстилки рослинного походження.
Невисокий ліпний
горщик гострореберних пропорцій, з прямими вінцями,
закругленими обрисами плічок і плоским денцем, орнаментований
шнуровим ві-зерунком, що складається з двох горизонтальних
відбитків витого подвійного шнура нижче зріза вінець
і в основі шийки, простір між якими заповнений скоше-ними
в різні сторони відбитками короткого шнура (Рис.1.).
На корпусі, нижче ор-наментального поясу, є ще три вертикальних
відбитки шнура, що розходяться "променями"
до верху посудини.
Висота горщика
- 10,5 см; діаметри: вінця - 14,0 см; тулуба - 15,5
см; дна - 9.3 см; товщина стінок - 0,6-0.9 см. Ангобована
поверхня темно-коричневого кольору, в тісті - домішки
подрібненого шамоту.
Горщик має
чимало аналогій за формою. Це гострореберні чи близькі
до них, так звані, миски (Андросов, Мухопад, 1983. С.48-50.
Рис.1,1,5), ареал поши-рення яких охоплює широку зону
розповсюдження старожитностей зрубноЇ куль-турно-історичноЇ
спільноти, від Подоння, басейну Сіверського Дінця, Донеччини
на сході, до Південного Побужжя, Півдня Херсонщини і
Запоріжжя на півдні та південному заході (Синюк, Погорелов,
Старцева, 1989, С.31. Рис.13; 4-6; Шрам-ко, 1962, С.116.
Рис.43. 1-3; Антоненко, 1991, С.159. Рис.3, 1-3, 5;
Привалов, Привалова, 1988. С.23. Рис.10, 1-3; Клименко,
Усачук, Цімбал, 1994. С.87, 109. Рис.31, 5-7; 38, 1;
Ковпаненко, Бунятян, Гаврилюк, 1978. С.65. Рис.35, 3;
Чер-ненко, Симоненко, 1977. С.23. Рис.6, 9-12; Телегин,
Круц, Братченко, Смирнов, Корпусова, 1977. С.74. Рис.15,
2). На Лівобережжі Дніпра північна межа побуту-вання
таких посудин обмежується басейном Псла та правобережжям
Нижнього Посулля (Берестнев, 1994. С.16. Рис.1; Лугова,
1991. С.5, 7, 10). Подібні орна-ментальні мотиви на
посуді зрубного часу відзначені на мисках і горщиках
з по-ховань у зруйнованому кургані поблизу Шахівки та
поховання 9 кургану № 1 бі-ля Червоного
Стр.90.
Рис.1. Зрубний горщик з поховання
4 Ливенського кургану в Пооріллі та розгортка його орнаменту
Знамена на Харківщині, поховальних комплексах
Орільсько-Самарського межи-річчя на Дніпропетровщині,
поховання 1 кургану №7 поблизу Баранівки на Пол-тавщині
(Рудинський, 1928. С.39. Табл.III, 14; Аксенов, 1995.
С.182-183; Лугова, 1991. С.5. Рис.1, 3). Майже аналогічною
є орнаментація горщика з поховання 2 кургану №4 групи
1 біля МиколаЇвки, що у Присамар'Ї на Дніпропетровщині
(Ко-валева, Ромашко, Андросов, 1979. С.41. Рис.5, 3).
Дослідники
вбачають у кераміці зрубного часу з подібним геометричним
візерунком не тільки відображення декоративних і магіко-релігійних
функцій ор-наментаціЇ, а й втілення космогонічних уявлень
стародавнього населення чи його календарноЇ символіки
та елементів піктографічного письма (Отрощенко, 1974.
С.72-79; С. 91.
Формозов, Отрощенко, 1988; Супруненко, 1986. С.243;
Беседин, Сафонов, 1996. С.32; Буров, 1997. С.62-63).
Виходячи з розробленоЇ методики аналізу числових значень
у орнаментаціЇ ліпного посуду (Беседин, Сафонов, 1996.
С.22-28), співставимо дані числових прорахунків елементів
орнаменту на ливенському горщику. Так, всі лінійні елементи
візерунку мають майже однакову довжину, в межах горизонтально
обмеженого шнуровими відбитками поля на шийці і плічках,
відрізняючись лише направленістю - скошеністю. Нижня
шнурова лінія має розрив - відгалуження, звернений до
лінійних вертикальних рисочок - коротших відбитків.
На цей розрив спрямовані й три "промені" нижче
орнамен-тального пасма. Виходячи з цього, пропонується
варіант дешифрування цієЇ чис-ловоЇ ідеограми.
Загальна кількість
вертикальних скошених відбитків шнура у візерунку -
39 (27 скошених вліво + 4 майже вертикальних, скошених
правіше + 1 похило звернений вліво, відношення до числового
втілення давньоЇ календарноЇ симво-ліки (Бикерман, 1975;
Климишин, 1985; Шилов, 1995. С.465-468). Так, 27 - це
кількість днів у сидеричному місяці місячного календаря,
4 - загальновідоме чис-ло пір року, 7 - кількість днів
місячного тижня. Щодо трьох рисок - "променів"
по-за межами орнаментального пасма, розташованих під
числом кількості днів сиде-ричного місяця, то Їх пояснення
не ускладнює справи, - це кількість місяців кон-кретноЇ
пори року. Отже, 3 місяці по 27 днів, повторені 4 рази
(саме 12 місяців, - 3х4=12, - складали місячний рік
+ 1 додатковий місяць, що компенсував відста-вання місячного
року від сонячного), дадуть кількість у 324 дні. Це
дорівнює саме кількості днів у місячному році з 12 місяців.
Відхилення (відставання) останього від сонячного (тропічного)
в такому разі складатиме 366-324=41 день. Цікаво, що
сума всіх графічних елементів орнаментальноЇ смуги (вертикальні
і горизон-тальні лініЇ) становитиме саме 39+2, тобто
27+4+1+7+2=41. Але, якщо звернути-ся до "невикористаноЇ
в підрахунках частини числового ряду орнамента, - груп
рисок 1+7=8, і також взяти Їх 4 рази (можливо, кількість
днів на квартал - пору року, яка компенсувала відставання),
то в результаті маємо 32 дні. Сума 324+32 =356 наближається
за значенням до кількості днів у сонячному календарі
з 360 днів. Якщо ж врахувати за одиницю орнаментальне
пасмо та 3 елементи - "про-мені", то 356+1+3=360.
Безперечно,
наведений варіант розшифровки орнаменту не є остаточним
і, з часом, може виявитися хибним, але присутність календарних
основ у графіці візерунку не викликає сумнівів. Це підтверджує
й відкриття кількох подібних "зо-бражень року"
та календарів на горщиках зрубного часу з Мирного III,
Бунарок, Підгоренського могильника у Подонні (Пряхин,
Матвеев, 1988. Рис.43, 6; Бесе-дин, Сафонов, 1996. С.28-30),
Орільсько-Самарського межиріччя (Ковалева, 1989. С.88.
Рис.13), перш за все, горщика з Миколаївки (Ковалева,
Ромашко, Ан-дросов, 1979. Рис.5, 3).
Ливенська посудина
з графічною ідеограмою дозволяє розглядати остан-ню
як календар-численник, з позначеними початком відліку
року та розбиттям на менші, дробні відрізки обліку часу,
яким можна було користуватися в ужитко-вій практиці.
Вміщення посудини до поховання мало на меті "продовження"
тако-го використання й у потойбічному світі, адже дві
горизонтальні лініЇ орнаменталь-ного пасма мали відношення
і до уявлень про "два світи та дві системи виміру"
в ідеологічній схемі світосприйняття зрубного суспільства
(Ковалева, 1989. С.63).
Отже, вміщена
до поховання ранньозрубного часу унікальна пам'ятка
первісноЇ ідеологіЇ та ранній зразок піктографічного
запису календарних уявлень населення Поорілля, значно
розширює відомості про духовну культуру й утілітар-не
знання зрубноЇ спільноти, і, таким чином, дозволяє вирізнити
цех поховальний комплекс ливенського кургану як винятково
цінний.
