|
Металовиробництво бабинської культури є однією з найменш
вивчених сфер господарської діяльності та матеріального
комплексу. Значною мірою обумовлене це характером джерельної
бази: з одного боку, надто слабкою дослідженістю побутових
пам'яток, а з іншого, рідкістю знахідок металевих виробів
в похованнях, вочевидь, зумовленою особливостями поховальної
парадигми. Об'єктивно, що історіографія з даної проблеми
вельми скупа і стосується, головним чином, металообробки
та характеристики виробів з металу [Березанская 1986;
Братченко 1985; 1995; Ковалева 1987; Писларий 1983; Черных
Л. 1995; 1997], в той час як металургійний та передуючий
йому гірничий цикли майже не знайшли відображення в працях
дослідників, що є цілком об'єктивним.
Разом з тим,
висловлені в літературі думки з приводу бабинської металургії
свідчать про неоднозначність підходів науковців щодо вирішення
даної проблеми. Так, на думку С.Н. Братченка, "незважаючи
на порівняльну малочисельність знахідок бронзових знарядь,
<...> не викликає сумніву розвинена металургія"
у носіїв бабинської культури [Братченко 1985, с.455].
Здається, вперше поставив питання про постачання сировини
для металовиробництва бабинської культури Східної України
І.О. Післарій: "В середовищі досліджуваної культури
набула розвитку гірнича справа та пов'язані з нею обробка
каменю та металів. Знахідки кераміки КБВК навколо давніх
мідних розробок Бахмутської улоговини вказує на існування
у племен КБВК гірничої справи" [Писларий 1983, с.11].
Але такі аргументи, вочевидь, були недостатньо переконливими,
про що свідчить зауваження з цього приводу І.Ф. Ковальової:
"Припущення І.О. Післарія про розвиток гірничої справи
та обробки металів у Донецькому басейні, що спирається
на знахідки кераміки багатоваликової орнаментації біля
давніх розробок <...>, не знаходить підтвердження
в хімізмі С. 45. металу
КБК, що представлений виключно АS-бронзами. Металообробка
КБК була спадщиною катакомбного періоду і продовжувала
його традиції, як в типології, так і стосовно джерел сировини"
[Ковалева 1987, с.208]. Такої ж думки дотримується і С.С.
Березанська, яка вважає, "що головним постачальником
металу <...> в період побутування на території України
КБК, як і раніше залишається Кавказ. Про це свідчать типологічний
та хімічний аналізи бронзових сокир Рибаковського та Колонтаївського
скарбів і підтверджується тим, що серед найближчих аналогів
металевим виробам КБК - речі Костромського скарбу, могильників
Рутха і Фаскау" [Березанская 1986, с.38].
Між тим, як доречно
зауважує Л.А. Черних [Черних 1997, с. 18-19], висновок
щодо кавказького походження металу та металургійної сировини
у степових племен, який ґрунтується на визначенні типу
сплаву - за наявністю Аs-бронз, не є беззастережним, на
що досить прозоро натякає комплекс фактів та обставин:
а) зростання кількості виробів з Аs-бронз разом із скороченням
варіативного розмаху концентрації миш'яку в період середньої
бронзи; б) понижений вміст миш'яку у степових бронзах
[Кореневский 1976; 1978; Ольговский 1988; Татаринов 1993];
в) наявність родовищ міді та металів, що використовували
для лігатури, в тому числі миш'яку та сурми в металогенічних
зонах України [Tатаринов 1993;Клочко 1994]; г) тяжіння
знахідок металу та виробничого інструментарію (у складі
поховань) до міднорудних районів, зокрема Донбасу [Братченко
1995; Братченко, Санжаров 2001; Кубышев, Нечитайло 1991;Нечитайло
1988; 1988а; 1990; Татаринов й др. 1995; 2001; Черньїх
Л. 1997; та ін.], де відомі сліди інтенсивної розробки
копалень з доби пізньої бронзи [Татаринов 1977; 1989;
1993; та ін.; Отрощенко, Пряхин, Беседин, Бровендер 1997;
1999; Пряхин, Саврасов, Отрощенко, Бровендер 1996; Пряхин,
Отрощенко, Беседин, Бровендер 1997; Пряхин, Отрощенко,
Саврасов, Бровендер 2000; та ін.].
Також не може
сприйматися за аксіому морфологічна тотожність металевих
виробів Степу і Кавказу, на що вже зверталася увага [Черних
Л. 1997 с. 12-13], оскільки, по-перше, типологічні стереотипи
є показовими для великих регіонів Циркумпонтійської металургійної
провінції [Черных Е. 1978], а по-друге, предметні дослідження
окремих категорій знарядь дозволили виявити в С.
46. межах стереотипів локальні особливості,
зокрема для північнопри-чорноморських виробів [Кореневский
1974; 1976; 1978]. Саме поширеність подібних кавказьким
металевих виробів в межах всієї катакомбної області, при
доведеності їх місцевого виробництва, дозволила висунути
пропозицію називати ці типи "катакомбно-північнокавказькими"
[Братченко, Санжаров 2001, с.97].
В той же час,
заради справедливості слід зазначити, що висновки стосовно
тяжіння до Донецьких мідних родовищ масивів пам'яток доби
бронзи, зокрема поховань з металевими знаряддями та виробничими
наборами інструментів металургійного циклу, ґрунтуються
переважно на яскравих матеріалах катакомбної культури.
Хоча й вони задіяні вибірково, бо автори, як правило,
залучають до аналізу комплекси з найбільш показовим металоміським
інвентарем (сокирами, теслами, долотами, ножами, гаками),
залишаючи поза увагою так званий масовий матеріал - дрібні
металеві вироби (стрижні-швайки, штрикала, скріпи-прошивки,
платівки-обойми, різноманітні прикраси тощо). Однак цей
фоновий матеріал є не менш важливим як для перевірки базових
висновків щодо металовиробництва,так і аналітичної роботи
в інших напрямках. Стосовно зрубної культури України,
для якої існують достовірні свідчення розробки й самих
мідних копалень Бахмутської улоговини, робота по виявленню
ознак відповідної виробничої діяльності проведена лише
для побутових і поховальних пам'яток Донбасу [Березанская
1990; Бровендер 1997; 2000; Литвиненко 1996; Татаринов
1993]. Оцінити по-справжньому отримані результати можливо
тільки на більш широкому фоні, який поки що відсутній.
Маються на увазі збори, систематизація та картографія
свідчень металовиробництва зі зрубних поселень та могильників,
як мінімум, всієї Лівобережної України, а може й Донщини
включно. У всякому разі тут вимальовується реальна дослідницька
перспектива навіть у межах існуючої джерельної бази.
Таким чином,
археологічний матеріал, хоча й різними шляхами, приводить
дослідників до висновків про можливість або достовірність
експлуатації Донецьких рудопроявлень, відповідно, за доби
середньої та пізньої бронзи. Перехідна ж епоха, пов'язана
з періодом існування культури Бабине, в цілому випала
з системи аналізу означених процесів, що обумовилося характером
доступних джерел. Як зазначалося вище, прямих доказів
розробок мідних С. 47.
копалень населенням бабинської культури, а також їхніх
поселень зі свідченнями металовиробництва, на відміну
від зрубної культури, поки що не зафіксовано. В поховальному
приданому бабинської культури, на відміну від катакомбної,
відсутні набори інструментарію металовиробничої спеціалізації,
за виключенням одного-двох випадків [Черных Л. 1995, с.16;
Литвиненко 1998, с.102], які б дозволили використати ці
комплекси для виявлення особливостей їх територіальної
локалізації, в тому числі відносно рудних баз. Виходячи
з цього, реальним полігоном досліджень на сьогодні, крім
накопичення спектроаналітичних даних, залишається систематизація
та картографія масових матеріалів могильників, яка повинна
здійснюватися в межах всього бабинського ареалу з залученням
максимально можливого фонду джерел, який би включав все
відомі категорії металевих виробів. Останні вимоги обумовлені
загальною обмеженістю інвентарного комплексу бабинських
поховань і дефіцитом мідно-бронзових виробів в ньому.
Ця робота буде наступним кроком наших розвідок і, сподіваємось,
дозволить перевірити попередні висновки [Братченко 1985,с.455;
1995, с.87] щодо не випадковості концентрації металевих
знахідок культури Бабине в регіонах Східної України і
можливого їх зв'язку з Донецькими (Бахмутськими) родовищами
міді.
|
